У боротьбi iз забудовниками найважче - подолати страх i байдужiсть мiсцевих людей. Ми щодня чуємо з новин про будинки, якi дали трiщини, пам’ятки, котрi щодня руйнуються забудовниками. Майданчики - дитячi, спортивнi - усе це не цiкавить забудовника.

Спробую пояснити, як варто i як не варто боротися iз забудовниками. По-перше, якщо ви купували житло i у вашому дворi стоїть майданчик - запам’ятайте: це ваша власнiсть. Це власнiсть кожного мешканця будинку i жоден забудовник без т. зв. “громадських слухань” не має право на неї зазiхати. 

Можливо, зараз майданчик вам i нi до чого, скажiмо, у вас немає дiтей, або у разi, якщо це спортивний майданчик - вас геть не цiкавить спорт. Але уявiть собi ситуацiю - вам термiново потрiбно продати житло.
 
А за 20 метрiв вiд вашого вiкна - iнше. Як в шоу “за склом”, навiть живучи не на першому поверсi безлiч людей зможуть розглядати ваш хатнiй iнтер’єр. Вiдповiдно, цiна квартири значно знизиться, плюс у вас пiд будинком немає анi майданчика, анi мiсця, щоби поставити машину, скажiмо.
 
На прикладi однiєї забудови в Києвi на вулицi Лук’янiвськiй до мене прийшло страшне розумiння того, що люди вiдмовляються захищати свої права через страх та байдужiсть. Причому, ситуацiя тут не така вже й проста.
 
По-перше, забудовники прийшли не куди-небудь, а на гору Щекавицю, на якiй ранiше окрiм кiлькох будинкiв взагалi заборонялося будувати будь-що через небезпеку зсувiв. Три будинки, в користуваннi яких є дiлянка, захоплена забудовниками - мають достатньо людей аби не тiльки зупинити захоплення, а й вигнати людей спортивної зовнiшностi, якi кiлька днiв тому звели паркан прямо пiд вiкнами мешканцiв.
 
Тi одразу ж згадали, що знаходяться на зсувонебезпечнiй дiлянцi i почали писати листи у Генпрокуратуру, до президента, мера та iнших. Але мешканцi нiчого так i не дочекались - крiм кiлькох наметiв, якi лишилися iз передвиборчої кампанiї: комунiстiв, партiї регiонiв та блоку Черновецького.
 
По-друге, один з будинкiв - це гуртожиток. I єдиний у цьому районi спортивний майданчик знаходиться в користуваннi студентiв одразу 2-х Нацiональних вищих навчальних закладiв: Нацiональна Академiя Мистецтва та Архiтектури, Нацiональний унiверситет театру, кiно i телебачення iменi I. К. Карпенка-Карого, єдине мiсце де творча молодь, мешканцi прилеглих будинкiв та дiти можуть займатися оздоровчою фiзкультурою.
 
По-третє, “забудовники” ведуть себе не як забудовники, вони чiпляються до мiсцевих дiвчат i погрожують до них зайти на нiч “у койку”. На вiйнi як на вiйнi.
 
Ну а по-четверте, мiсце, на якому збираються зводити будинок - це надзвичайно маленький клаптик землi i реально, звiвши 18-поверховий будинок там, мешканцi прилеглих будинкiв зможуть дотягнутися до будинку висунувшись з вiкна. Ось такий пейзаж.
 
Реакцiя мiсцевих мешканцiв - однозначна. Вони проти такого будiвництва одноголосно. А от їхнi дiї можуть вражати. Усi чудово усвiдомлюють, що якщо поруч ритимуть котлован - будинки або поїдуть, або потрiскаються. Третього не дано. Але при цьому мiсцевi бояться подекуди навiть мiлiцiю викликати.
 
“Я не буду писати заяву, - кричала бабуся, яку вдарив один iз “забудовникiв”, - Ви ж справу проти мене перекрутите! Це я собi посмертний вирок пiдпишу!” 

Розвернулась i втекла. 

Дiйшло до того, що учора вранцi майданчика не стало. Їх просто спиляли, завантажили у “Зiл” i повезли. I тiльки тут терпець у мiсцевих урвався. Вони заблокували однiєю легковою машиною вантажiвку. Викликали наряд мiлiцiї. I почали дзвонити усiм, хто пропонував допомогу ще кiлька днiв тому.
 
Зiбралася цiле угрупування, серед яких були як чоловiки, так i жiнки. Хоч бiльшiсть i не мiсцевих. За п’ять хвилин вони повалили весь паркан i “забудовники” лишились без оборонних мурiв.
 
А якби це сталося ще першого дня - майданчика б не зрiзали. Що цiкаво i характерно - безлiч чоловiкiв зiбралися на балконах будинкiв - спостерiгати, як немiсцевi борються за їхнi ж права! А пiсля повалення паркану вийшли насмiхатися над молодиками забудовника.
 
Звiсно ж не всi, але випадки не поодинокi. Найважливiше в цiй ситуацiї - пiдбурення. Якщо на вашiй територiї з’явився забудовник - не бiйтеся. Вiн нiчого не може зробити, але якщо вiн ставить паркан - ви мусите зберегти свою територiю i залучити до цього якомога бiльше людей.
 
Забудовники з Лук’янiвської не поїхали. I навряд поїдуть найближчим часом - поки це не вирiшать на вищому рiвнi.
 
Ще характерно те, що бiля паркану стоять намети рiзних полiтичних сил. I жодна з них не брала участi в поваленнi паркану. Зрозумiло, що це не в їхнiх iнтересах. Їхня задача - пропiаритися на ваших бойових здобутках.
 
Так сталося i на Лук’янiвськiй. Раптом нiзвiдки взявся представник КПУ i голосно заявив, що це “наша побєда”. Перемога, до якої його партiя анiскiлечки не причетна.
 
Iз нинiшнiм законодавством боротися важко - чекати доки запрацює Верховна Рада - довго. Тож тiльки покладаючись на власнi сили ми можемо зберегти власнi права. I в нас немає права в цих умовах боятися захищати їх. 

Источник: http://derybanu.net/