Чернiвецькi самовiльнi забудовники мають усi шанси невдовзi долучитися до вiдомого всiй країнi стереотипного ряду: самоселiв, коли згадують про зону вiдчуження навколо Чорнобильської АЕС або самозахопникiв, якщо йдеться про Крим.

Щоправда, з єдиною вiдмiннiстю: якщо деiнде самоуправство виникло через законодавчу невпорядкованiсть ситуацiї у тридцятикiлометровiй зонi навколо ЧАЕС чи юридичну неврегульованiсть проблем репатрiантiв, то у столицi Буковини все з точнiстю до навпаки.

Чернiвцi вiдверто пишаються тим, що є одним з перших мiст в Українi, яке має генеральний план розвитку, iсторико-архiтектурний опорний план, тут дiють правила забудови, порядок проведення реконструкцiї, якi, за задумом їх творцiв, мали би навпаки сприяти формуванню цивiлiзованих правових вiдносини iз забудовниками, забезпечувати збереження iсторико-архiтектурної спадщини тощо.

Проте практика свiдчить, що саме зарегламентованiсть даного питання та надто громiздка й довготривала процедура отримання дозволiв на будiвництво змушує людей вдаватися до самовiльної забудови. Найприкрiше у цiй ситуацiї те, що вiд цього буяння чиновницької думки найбiльше потерпають якраз малозахищенi верстви населення, натомiсть для людей грошовитих та зi зв’язками (особливо – у судах) усi запровадженi обмеження – не бiльше нiж аркуш паперу.

Узаконений рекет

57-рiчна з дiда-прадiда чернiвчанка Лариса Г. вже понад пiвроку не може узаконити самовiльно прибудованi до прадiдiвської хати ванну кiмнату та господарську споруду. То дурниця, що збудована ще 1903 року хатинка стоїть на купленому ще в австрiйськi часи шматку землi, священне право власностi на який мешканцям оселi довелося доводити щонайменше двiчi.

Спочатку пiд час румунської окупацiї краю, а вже згодом – долаючи шалений опiр чиновникiв органiв мiсцевого самоврядування, якi все, що належить територiальнiй громадi мiста, часто-густо сприймають не iнакше як свою особисту власнiсть, а вiдтак розстаються з нею вкрай неохоче.

Довiвши абсолютну бiльшiсть громадян власної країни до стану, коли вони просто не в змозi – без поневiряння по закордонах - побудувати або купити собi пристойне житло, чиновники вiдзначилися i тут. Мало того, що держава фактично усунулася вiд вирiшення житлових проблем своїх громадян, вона навiть тим з них, якi намагаються бодай самостiйно покращити свої житловi умови, чинить неабиякi перешкоди.

Людей, якi бажають оформити право власностi на такi самочиннi добудови, за рiшенням сесiї мiськради змушують сплачувати 10 вiдсоткiв вiд вартостi будiвництва до фонду соцiально-економiчного розвитку Чернiвцiв. (У разi самовiльного будiвництва юридичними особами, а вiдтак його узаконення, iз пiдприємця взагалi можна стягнути 50 вiдсоткiв вартостi робiт). У перекладi з чиновницької мови це i називається боротьбою iз самовiльним будiвництвом.

Для чернiвчанки Лариси Г. довгий шлях чиновницькими кабiнетами також розпочався з вiдвiдин райвиконкому однiєї з районних у мiстi рад. Незважаючи на те, що змiни у її приватнiй оселi були здiйсненi ще кiлька рокiв та за власний кошт, жiнка, яка чула про необхiднiсть сплатити 10 вiдсоткiв вiд їх вартостi мiсту, була готова заплатити чиновникам невiдомо за що. Навiть з огляду на ту обставину, що придбанi кiлька рокiв тому будiвельнi матерiали коштували ледь не на порядок дешевше, нiж коштують зараз, але платити усiх чомусь змушують за нинiшнiми цiнами. Чому залiзо, дерево i цегла старiють, але для чиновникiв все одно дорожчають, знають, напевно, лише у Чернiвцях?

Та яким же було її здивування, коли раптом з’ясувалося, що згiдно iз затвердженим порядком розгляду питань, пов’язаних iз самовiльним будiвництвом - це лише початок довгої дороги у дюнах. Вiдтак їй треба додатково заплатити службовцям БТI, котрi прийдуть обмiряти будову, та фахiвцям одного з численних проектних бюро, якi зголосилися б виготовити її проект. Лише пiсля цього пакет документiв, з туманною перспективою щодо його остаточного прийняття, вiзьмуть до розгляду фахiвцi санепiдемслужби та пожежники. Кожна служба окремо. Останнє слово – за вiддiлом iсторико-культурної заповiдної територiї, чиновники якого визначають чи самовiльна забудова не завдала бува шкоди неповторному архiтектурному обличчю мiста. Крiм того, проти самовiльних змiн повиннi не заперечувати сусiди. У протилежному ж випадку, окрема дорога має бути протоптана до суду. Лише пiсля цього вiд прохача погодяться взяти 10 вiдсоткiв вiд вкладених у власне житло власних коштiв.

Жiнка, розмiр пенсiї якої лише на 80 копiйок перевищує 500 гривень, пiдрахувала, що виплата усiх передбачених даною ситуацiєю зборiв разом iз традицiйними хабарами обiйдеться їй рiвно у 10 разiв бiльше. Очевидно, що якби не допомога родичiв з-за кордону, то про жодне законне врегулювання цiєї загалом банальної життєвої ситуацiї не могло б бути й мови.

Унiверсальнiсть проблеми засвiдчило нещодавнє звернення селян села Рiдкiвцi Новоселицького району до полiтичних сил, державних та громадських органiзацiй, Президента, прем’єр-мiнiстра та депутатiв Верховної Ради України, якi так само обуренi необхiднiстю сплачувати чималi кошти при встановленнi права власностi на збудованi власними коштом будинки пiд час передачi їх у спадок.

Звiсно, нiхто при здоровому глуздi не вiзьметься заперечувати необхiднiсть впорядкування будь-якого будiвництва у межах територiальної громади. Йдеться лише про диференцiйований пiдхiд до самовiльних забудовникiв. Бо одна справа, коли роботи з перепланування будiвлi здiйснюються у багатоквартирному будинку, як це було, наприклад, на вулицi Шевченка, що ледь не призвело до руйнування всiєї споруди, i зовсiм iнша, коли мова йде про сектор старої одноповерхової iндивiдуальної забудови. Якщо у першому випадку справдi йдеться про захист iнтересiв громади й громадян, то квалiфiкувати описану ситуацiю, в яку потрапила чернiвчанка Лариса Г. i десятки тисяч iнших городян, iнакше нiж звичайний державний рекет, складно.

Отримання 47 дозволiв на будiвництво може тривати бiльше року

Усе б нiчого, якби вказанi запобiжнi заходи справдi ставали на завадi самовiльнiй забудовi. Проте, за зiзнанням головного архiтектора Чернiвцiв Сергiя Гомоновича, "в загальному обсязi будiвельних робiт та робiт з реконструкцiї фактично 15 – 20 вiдсоткiв у Чернiвцях ведуться самовiльно". А це немало-небагато - майже кожна п’ята будова у Чернiвцях. Для порiвняння: у 2006 та 2007 роках профiльними структурами Чернiвецької мiської ради було видано вiдповiдно 426 та 476 дозволiв на виконання будiвельних робiт.

Iснуюча нинi громiздка i довготривала процедура, що передбачає отримання замовником будiвництва 47 дозволiв та може тривати бiльше року, насправдi зовсiм не перешкоджає нахабним i пiдприємливим скоробагатькам робити пiд носом у мiської влади все, що їм лише заманеться.

Кричущим прикладом самовiльної забудови в обласному центрi служба головного архiтектора мiста називає спорудження приватною особою на вулицi 29 Березня без жодного дозволу 4-поверхового житлового будинку на мiсцi придбаної ним "розвалюхи", яка мала площу 41 кв. м. Цей самобуд погiршив можливостi пiд’їзду до сусiднього торгово-оздоровчого центру (колишнiй унiвермаг "Рязань"), а також унеможливив реконструкцiю транспортної розв’язки.

Ще одна самовiльна забудова стала причиною численних звернень громадян до органiв влади. Наразi йдеться про зведену з порушенням проектної документацiї будiвлю на територiї ринку "Центральний", що на розi вулиць Шевченка - Червоноармiйської у Чернiвцях, яка закрила огляд iсторичної пам’ятки - єзуїтського костьолу "Серце Iсуса". На жоднi приписи у перiод будiвництва цей забудовник не реагував. На даний час мiська рада у судовому порядку вимагає вiд ТОВ "Роксолана-ЮМВ" демонтувати третiй поверх торгового комплексу, який зведено всупереч проектнiй документацiї в iсторичнiй частинi мiста.

Загалом, за словами Сергiя Гомоновича, у Чернiвцях є кiлька забудовникiв, якi вже традицiйно споруджують свої об’єкти без огляду на iснуючi норми та правила. Це те ж таки ТОВ "Роксолана-ЮМВ", "Рембудсервiсiнвест", "Атлас" i деякi iншi фiрми.

Вiдтак зiзнання начальника юридичного управлiння мiської ради Iлони Рудейчук про те, що частка справ щодо визнання права власностi на самовiльне будiвництво в загальному обсязi судових справ мерiї (776 справ) у минулому роцi становила понад 47 вiдсоткiв (366, або на 152 справи бiльше, нiж було у 2006 роцi), вже не дивує. Так само як i її наступне одкровення, що судовi позови аж нiяк не зупиняють надто пiдприємливих чернiвчан. За словами Iлони Рудейчук, через неузгодженостi в законодавствi, судовi рiшення не завжди ухвалюють на користь територiальної громади.

А з деякими злiсними порушниками мерiя волiє за краще взагалi не зв’язуватися. Напевно, тому й досi - у самому центрi iсторичних Чернiвцiв - красуються збудована на територiї Святодухiвського кафедрального собору господарська стодола i там само розташована автостоянка. Головний архiтектор Чернiвцiв не змiг пояснити чому у даному конкретному випадку мiська влада обмежилася лише винесенням припису, так само - як i навести жодного переконливого прикладу того, коли б мiська влада домоглася демонтажу самовiльно спорудженої будiвлi.

Ось i виходить, що вся сила законiв, що мали би застосовуватися при плануваннi та забудовi вiдповiдних територiй, застосовується переважно до пересiчних громадян. А для їх заможнiших спiввiтчизникiв – вiн як дишло...

Честь мундиру не дозволила фахiвцям iнспекцiї державного архiтектурно-будiвельного контролю у Чернiвецькiй областi погодитися з журналiстським прогнозом про те, що з огляду на будiвельний бум, який переживає нинi мiсто, кiлькiсть самозабудовникiв у Чернiвцях з року в рiк тiльки зростатиме.

Вiдтак рахунок порожнiх чиновницьких приписiв та постанов йтиме вже не на десятки та сотнi як зараз, а тисячi й десятки тисяч. I вирiшення цiєї, без перебiльшення, ключової для мiста проблеми, очевидно, лежить не у збiльшеннi кiлькостi заборон, чиновницьких циркулярiв чи штрафних санкцiй, а в зовсiм iншому.

Без радикального спрощення системи отримання дозволiв на будiвництво, її диференцiацiї стосовно окремих категорiй громадян та рацiоналiзацiї позбутися цього головного болю як городянам, так i батькам мiста навряд чи до снаги.

Источник :   http://www.buknews.cv.ua/