Куди зникають нашi парки мало для кого лишається секретом. Але, не зважаючи на це, бiльшiсть людей, якi мають захищати цi парки - справжнi марiонетки, мовчать як риби. У нас майже кожна хата скраю. На щастя, майже кожна.

Так, кiлька мешканцiв Подiльського району (масиву Вiтрянi Гори) вирiшили не чекати, поки бiля їхнiх вiкон виростуть висотки та особнячки, а унiкальнi дерева стануть лише легендами i у суботу 19-го квiтня 2008р. провели громадську акцiю пiд назвою „Земля – твiй дiм! А ти господар в нiм?”.

Вона вiдбулась у парку Гiрка Крiстера, по вулицi Вишгородськiй, 47-49, i була органiзована iнiцiативною групою iз захисту цього парку з нагоди Всесвiтнього дня Землi (22 квiтня). На акцiї були присутнi мешканцi Києва, представники екологiчних i громадських органiзацiй та пра-правнучка засновника садово-паркового господарства Вiльгельма Крiстера Кутова Катерина Сергiївна.

Пiд час акцiї учасники встановили на схилi гiрки памятний знак – рожеву гранiтну стеллу з написом золотистого кольору ”Гiрка Крiстера” i посадили квiти.

Була прибрана вiд смiття територiя парку. Загалом назбирали бiльше, нiж 20 великих смiттєвих пакетiв. Також на акцiї збирали пiдписи проти забудови парку, для активiзацiї роботи щодо реконструкцiї будинку Крiстера i за об’єднання територiй колишнiх володiнь Крiстера в єдиний парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Крiстерова Гiрка».

Одним iз завдань акцiї було ознайомити сучасникiв та увiковiчнити память про талановиту, непересiчну людину – Вiльгельма Готлiба Крiстера.

Пам”ятний знак є символом зразкового i мудрого догляду за природою та землею. Вiн встановлений на невизнанiй владою гiрцi Крiстера – в центрi колишнього садово-паркового господарства, а зараз – комплексу паркiв. Тому ще одне значення цього пам”ятного знаку – це вимога до влади визнати Гiрку Крiстера i надати їй статус памятки природи. Гiркою Крiстера названа територiя, де колись була пасiка, а центральна частина парку – власне гiрка, де колись були похованi Вiльгельм та Юлiус, - взагалi зникла з усiх документiв. На запити щодо власникiв забудов на територiї парку Головне управлiння земельних ресурсiв КМДА вiдмовляється надавати будь-яку iнформацiю.

Власне сама територiя, якiй загрожує забудова, надзвичайно цiнна в культурному, iсторичному i природному планi.

Мало хто знає, що пiсля визвольної вiйни з Польщею ця земля була передана Братському монастирю (на основi якого виникла Києво-Могилянська академiя). Iгуменею у ньому була Марiя Магдалина – мати гетьмана Iвана Мазепи.

У 1787 роцi, по дорозi до Криму, Катерина II i князь Потьомкiн з придворними вiдпочивали в цих мiсцях кiлька днiв.

”Лукашевич першим умив, одягнув i причесав київську природу i з неї те вийшло, що Царськосiльський i Павлiвський сади перед нею блякнуть, поступаючись їй у розкошi рослинностi й мальовничостi краєвидiв”, - так писав 1844 року iнспектор Петербурзького навчального округу П. Максимович про результати роботи двох поколiнь Бегiчевих, а потiм – Лукашевичiв, якi мешкали тут на початку ХIХ ст. Жив тут i граф Олексiй Бобринський – iнiцiатор побудови першого на територiї України цукрового заводу в м. Смiла, керiвник першої української залiзницi Київ – Балта.

У 60-i роки ХIХ ст. в сучасному парку Кинь-Грустi були дачi Степана Васильовича Кульженка – одного з найвидатнiших i найкращих видавцiв тодiшньої Росiйської iмперiї. В 1880 роцi вiн побудував першу в країнi парову друкарню. У 1918 роцi в типографiї Кульженка друкувались першi карбованцi Української Народної Республiки, а також поштовi марки УНР i Гетьманської держави середнiм тиражем близько 1 млн. кожна. Загальна кiлькiсть друкованих видань типографiї Кульженка – близько 1000. Кiлька десяткiв рокiв вона забезпечувала 50% всiєї друкованої продукцiї країни. На територiї дачi Кульженка була також унiкальна плантацiя лiкарських рослин, знищена в 20-х роках. Для упорядкування та збагачення мiсцевостi деревами цiнних i рiдкiсних порiд великий вклад зробив вiдомий меценат, професор медицини, лiсознавець i лiсник Пуще-Водицького лiсництва С. В. Вiнтер. Його могила в занедбаному станi знаходиться в кiнцi вулицi Сошенко.

У 1850 роцi тут оселився нiмець за походженням Вiльгельм Готлiб Крiстер i заснував фiрму „Садiвництво i насiннєве господарство. В. Крiстер”. У господарствi Крiстерiв вирощувалися високi врожаї – i це, на вiдмiну вiд сьогоднiшнiшнiх агропромислових технологiй – без масового застосування гербiцидiв, iнсектицидiв та генетично модифiкованого насiння. Щорiчно продавалось 100000 дерев i кущiв, а на фiрмi працювали усi члени сiм’ї.

Для упорядкування цих територiй вiн доклав найбiльших зусиль. Сади Крiстера ряснiли плодами, а на городi росли гарбузи вагою кiлька десяткiв кiлограм. У каскадах озер розводили рибу. Була також i пасiка. Територiя не була обгороджена (як це зараз повелося у сучасних „землевласникiв”) парканами, i будь-хто мiг милуватися цiєю красою. А по периметру садиби росли бiлi, чорнi i червонi шовковицi, на яких „паслися” дiти з усiх околиць. У парку були альтанки i ажурнi мостики через струмки, а на озерi жили чорнi лебедi. 1880 роцi архiтектор Києва О. Шиллє (друг Крiстера, теж нiмець за походженням) побудував для Крiстерiв особливий будинок у стилi бароко, який зараз є пам’яткою архiтектури ХIХ столiття.

У серпнi 1859 року Тарас Григорович Шевченко жив на Прiорцi (по Вишгородськiй,5) i часто приходив у гостi до Крiстерiв. За свiдченнями iсторикiв, Вiльгельм з Тарасом часто годинами сидiли пiд дубом Крiстера та говорили про життя.

Пiсля Жовтневої революцiї уся територiя садиби була нацiоналiзована, а Великої Вiтчизняної – розпайована мiж людьми майже повнiстю.

Проте, навiть зараз, через бiльш нiж столiття пiсля смертi Вiльгельма Крiстера, ми ще можемо милуватися залишками колишньої краси. Поки що. Рокiв вiсiм тому на озерi ще жили лебедi. Два роки тому парк залишили солов’ї. Мешканцями озера зараз лишаються дикi качки, але зважаючи на так зване „облагородження” парку (вирiзання дерев i усього деревного пiдросту) наступного року почути „кря-кря” каченят вже не вдасться.

Те, що тварини залишають облюбованi колись мiсця, а в парку систематично вирiзаються дерева – не єдинi проблеми даної територiї. Їх чимало:

1. колишня садиба Крiстерiв роздiлена на окремi територiї i об’єкти, що дає можливiсть легше видiляти дiлянки пiд забудову;
2. «загублена» сама гiрка Крiстера – центр всiєї мiсцевостi (тут були похованi Вiльгельм i Юлiус Крiстери), її немає нi в якiй документацiї. Натомiсть Гiркою Крiстера названа мiсцевiсть, де була пасiка (зараз на територiї СТ. «Троянда»);
3. на пiвденно-схiднiй сторонi гiрки заплановано звести житловий будинок (Вишгородська 47ж) з об’єктами соцiально-громадського призначення i пiдземним паркiнгом;
4. всi iншi вiковi дуби (тепер крiм дуба Крiстера) на цiй територiї не обгородженi i без охоронних табличок. У парку є два дубовi пiвтораметровi (у дiаметрi) пеньки;
5. повнiстю знищений сад Крiстера (роки три тому на його мiсцi побудували багатоповерховий житловий будинок);
6. будинок Крiстера, який є пам’яткою архiтектури ХIХ столiття (архiтектор Шиллє) потребує негайної реставрацiї. У кiнцi березня 2008 року провалилась середня секцiя даху. Влада обiцяє подбати про нього у 2009 роцi, коли буде закладено кошти в бюджет. Але хто може дати гарантiю, що будинок таки дочекається реставрацiї?!
7. Ведеться iнтенсивна забудова (особняками i церквою Московського патрiархату) гiрки i прилеглого парку iз вiковими 300-рiчними дубами. Один з вiкових дубiв на пiвнiчному схилi гiрки наполовину зрiзаний, там же встановлений будiвельний паркан i два вагончики.

Коли почали з’являтись першi забудовники, небайдужi люди вiдразу ж забили на сполох. У вереснi 2007 року були проведенi громадськi слухання щодо побудови посеред „Парку бiля кiнотеатру iм. Шевченка” церкви, де бiльшiсть мешканцiв висловились проти забудови. Але до їх думки, як виявилось, нiхто i не збирався прислухатись.

Iсторично справжню Гiрку Крiстера (зверху над цим парком) з пiвнiчної сторони почали „надкушувати” будiвельнi фiрми для зведення особнякiв. Зеленi паркани росли як гриби пiсля дощу (воно i не дивно, злива то грошова). У мене, як у члена iнiцiативної групи iз захисту парку „Крiстерова гiрка”, лежать вдома у папцi свiдчення епiстолярного мистецтва київських чиновникiв товщиною 5 см. Але, не зважаючи на всi нашi зусилля, листування не давало майже нiяких результатiв – щодня я мала можливiсть слухати ритмiчне постукування молоткiв та „мелодiйний” гул бензопилок. Пiсля цього i вирiшили змiнити методи боротьби.

Акцiя „Земля – твiй дiм! А ти господар в нiм?” є однiєю з низки акцiй, спрямованих на захист парку.

Так, 5-го квiтня 2008р. по вул. Осиповського, 1 вiдбулась громадська акцiя на захист найстарiшого дерева (а отже i всiєї флори) столицi – дуба Крiстера (вiк 600-700), органiзована iнiцiативною групою. Назву акцiї „Не дай дуба!” було придумано на перше квiтня, тому, попри всю серйознiсть мети, вона викликає ще й посмiшку.

Учасники акцiї встановили природоохоронну табличку та тимчасову огорожу навколо дуба Крiстера. Оскiльки дуб є об’єктом природо-заповiдного фонду, табличка за законом мала б висiти вже давно. Огорожу, за вiдсутностi великих коштiв, зробили з власного матерiалу. Встановлений на акцiї, нехай i дерев’яний, але парканчик захищав дуб вiд машин, якi водiї припарковували iнколи навiть за пiвметра вiд стовбура дерева. А також вiд необачних гуляк, яким чомусь так i кортить чимдуж потоптатися пiд деревом по землi, яка за твердiстю i без того нагадувала асфальт. Для всiх охочих було проведено екскурсiю територiями, якi пов’язанi з життям i дiяльнiстю Крiстерiв.

Через два тижнi пiсля акцiї „Не дай дуба” ми вже могли спостерiгати деякi результати наших зусиль – замiсть тимчасового парканчика вiдповiдальними за це органiзацiями була встановлена металева огорожа, розпушена земля i посiяна трава.

Також iнiцiативною групою 23.03.2008 було органiзовано суботник, на якому був посаджений вишневий сад з бузковими алеями замiсть знищених дерев i прибрано смiття. Всього було висаджено 111 дерев вишнi, бузку, калини та айви. Деревця успiшно прижилися i зараз вже цвiтуть вишнi i от-от розпустяться бузковi бутони.

Надалi iнiцiативна група планує провести ряд акцiй для активiзацiї роботи щодо реконструкцiї будинку Крiстера i об’єднання територiй колишнiх володiнь Крiстера в єдиний парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Крiстерова Гiрка». Наразi проходить збiр пiдписiв за його створення, скасування забудови та реставрацiю будинку.

Iнiцiанивна група дякує всiм, хто пiдтримав проведення акцiї i залишився небайдужим до проблем, з якими стикаються унiкальнi природно-iсторичнi куточки Подолу. Особливу подяку висловлюємо Петру Петровичу Бондару, який, довiдавшись про проблеми iз збереженням iсторичного парку, органiзував на своєму пiдприємствi виготовлення та доставку гранiтної стелли. Все iнше було зроблено на кошти громадян – органiзаторiв акцiї.

Источник :   http://derybanu.net/