Чим ближче черговi вибори київської влади — тим гучнiше лунають заклики i обiцянки «зберегти i примножити» культурнi надбання столицi. «Свежо предание, да верится с трудом». Адже i попереднi кандидати, депутати i керiвники так само обiцяли…

А Київ тим часом перетворювався на суцiльну культурну руїну. Нi, звичайно у нас виростають або на мiсцi дитячих майданчикiв, або на сакральних iсторичних територiях будинки диво-велети чи якiсь офiси… Та до справжньої культури i архiтектури це немає нiякого вiдношення. До речi, нинiшню мiську виборчу кампанiю у ЗМI вже охрестили «битвою титанiв» — тобто побоїщем «передових» будiвельних компанiй за ласий шмат київської землi. Тiєї землi, яка ще поки що лишилась… Адже за роки незалежностi проходило планомiрне знищення iсторико-культурного середовища столицi. В цiй розвiдцi — напередоднi виборiв нової мiської влади — жахливий перелiк знищеного i зруйнованого. Звичайно ж очiкувати на адекватнiсть влади в цьому питаннi — просто безглуздо. Де великi грошi — там руйнацiя iсторiї. Тим бiльше, що всi вони вже зробили свiй «вибiр»…

Очевидно, що варвари-забудовники (пiд якими слiд розумiти всiх учасникiв будiвельного комплексу — чиновникiв, архiтекторiв-проектувальникiв, будiвельнi фiрми та iн.) об’єднанi спiльними iнтересами наживи за будь-яку цiну. Адже на шляху досягнення мети вони вдаються до найрiзноманiтнiших «тактичних» прийомiв i методiв.

Досить поширеним є прийом раптової стрiмкої атаки на дiлянку, намiчену для новобудови. При цьому найчастiше без будь-якої дозвiльної документацiї навколо майбутнього будмайданчика встановлюється мiцна огорожа з охороною, куди завозяться будiвельнi механiзми i технiка. Пiсля чого, нерiдко пiд виглядом археологiчних дослiджень, починається риття котловану.

Якщо виникають важкопереборнi перешкоди, забудовники можуть на певний час (iнодi навiть на кiлька рокiв) нiбито вiдмовитися вiд намiченого, аби приспати пильнiсть опонентiв. Однак згодом вони знову йдуть у наступ.

Iнодi будiвельна мафiя дiє методом поступового психологiчного впливу на громадську думку за допомогою виступiв у ЗМI, обґрунтовуючи свої намiри високоiдейною i навiть альтруїстичною (!) метою.

Мiж тим, громадським активiстам, змушеним вдаватися до пiкетувань, критичних виступiв i публiкацiй у ЗМI, нерiдко погрожують, а часом i виконують свої погрози.

На жаль, через тотальну корумпованiсть нашого суспiльства протиправна i безсистемна забудова iсторичного ядра Києва не дiстає належної оцiнки у прокурорiв. Цi справи не розглядаються в судах.

Саме тому акцiї будiвельного вандалiзму зазвичай мають доволi розмитi хронологiчнi межi.

Отож у наведеному далi короткому перелiку втрат i збиткiв, завданих архiтектурно-iсторичнiй спадщинi Києва за роки української незалежностi, послiдовнiсть розмiщення об’єктiв пiдпорядкуємо принциповi їх архiтектурно-мiстобудiвної та iсторико-культурної значущостi.

Середина 1990-х — початок 2000-х рокiв: Софiйський собор i Софiйська площа.

Наразi iснує реальна загроза руйнування головної i найдавнiшої пам’ятки вiтчизняної духовностi, iсторiї та культури — Софiйського собору. Пам’ятка, що вистояла за часiв татаро-монгольської навали i фашистської окупацiї, може загинути в незалежнiй Українськiй державi. Поблизу фундаментiв собору розташований елiтний пiдземний фiтнес-центр iз басейнами i паркiнгом. Два чотириповерховi стародавнi будинки — цiннi пам’ятки архiтектури (вул. Володимирська, 20-22), що стоять над фiтнес-центром, — понiвеченi протиправною надбудовою спiльного мансардного поверху з агресивними за формами вежами i фронтонами, що, пiднiмаючись над витонченими куполами собору, позбавили його колишньої монументальностi (архiтектори С. Бабушкiн, В. Смирнов). Облаштування пiдземної бетонної коробки порушило режим циркуляцiї пiдземних джерел, що сформувалися протягом столiть, i через пiдйом ґрунтових вод почалося замокання стiн собору.

На протилежному боцi Софiйської площi протягом десяти рокiв (зi значними перервами) здiйснювалося протиправне будiвництво гiгантського готелю у виглядi скляного барабана. «Хаят» звели на мiсцi трьох зруйнованих заради цього пам’яток архiтектури: двох на Михайлiвському провулку i однiєї, зверненої головним фасадом на Софiйську площу. Через скандал, що виник у результатi обурення громадськостi дiями «забудовникiв», фасад останньої пам’ятки був вiдтворений, хоча й iз вiдчутними втратами елементiв декору. Його безглуздо вмонтували у «криве дзеркало» головного фасаду готелю (архiтектори Я. Вiг, С. Бабушкiн). Побудований вище Софiйського й Михайлiвського соборiв готель порушив вiзуальну вiсь мiж цими святинями, внiс рiзкий дисонанс в iсторично сформований архiтектурний ансамбль Софiйської площi.

Не вписується в iсторичне середовище одного iз заповiдних куточкiв центру Києва (можна сказати, його вiзитної картки) i нещодавно побудований висотний монстр (Рильський пров., 4), що вiзуально «сперечається» iз дзвiницею Софiйського собору.

У своїх iнтерв’ю тодiшнiй мер Києва О. Омельченко говорив, що вiн засуджує протиправне будiвництво фiтнес-центру, розпочате пiд виглядом «археологiчних розкопок», i що виннi будуть покаранi.

Однак, очевидно, слова Омельченка були лише дипломатичним прийомом. Адже архiтектор С. Бабушкiн — автор готелю й фiтнес-центру на Софiйськiй площi — ще багато рокiв пiсля цього цiлком затишно почувався у крiслi головного архiтектора мiста, шокуючи київських поцiновувачiв старовини своїми «шедеврами».

Кiнець 1990-х — початок 2000-х рокiв: Михайлiвська площа.

Строгий образ пам’ятки архiтектури епохи класицизму, розташований з тильного боку скульптурного монумента св. Ольги, був зiпсований надбудовою еклектичного за формами напiвповерху.

З порушенням охоронної зони як цiєї пам’ятки, так i низки iнших, зокрема й тих, якi в ансамблi площi вiдiгравали досi домiнантну роль, тут зведена величезна висотна (36 м) готельна будiвля у кiтчевих псевдоiсторичних формах. Це територiя заповiдника «Мiсто Володимира». Отже, у разi вiдтворення дав­ньоруського Федорiвського собору (фундаменти якого збереглися у тилу новобудови) неможливим буде вiльний огляд собору i пiд’їзд до нього (автор i цього монстра — архiтектор С. Бабушкiн). Найцiннiшi археологiчнi знахiдки, виявленi тут пiд час риття котловану, гiднi були експонуватися вiдразу, як це вiдбувалося, скажiмо, в Iталiї пiсля виявлення помпейських артефактiв.

Можна назвати справжнiм злочином межi ХХ—ХХI столiть знищення київської археологiчної «Помпеї», що сталося внаслiдок авральних темпiв i методiв укладання плит на товстий шар бетону на двох київських стародавнiх площах — Софiйськiй та Михайлiвськiй — без проведення достатнiх археологiчних дослiджень: археологи лише подекуди встигали перед ковшами екскаваторiв i колiсьми самоскидiв вихопити то кiсточку, то черепок, а то й срiбну гривню.

Протиправнi будiвельнi заходи, здiйсненi в охороннiй зонi ансамблю споруд «Софiя Київська» (1990-тi — початок 2000-х рр.).

Михайлiвський провулок, 24.

Знищена пам’ятка архiтектури задля будiвництва величезного, такого, що не вписується в iсторичне середовище, житлового комплексу.

Вул. Iрининська, 7.

В iсторичне середовище введений величезний житловий будинок (для спiвробiтникiв СБУ), що, перевищивши висоту куполiв собору, спотворив iсторичну панораму мiста.

По вул. Софiйськiй, руйнуючи iсторичне середовище, вставлена «свiчка» «Промiнвест­банку» (архiтектор С. Бабушкiн). Порушена охоронна зона будинку-музею Т. Г. Шевченка. Непродумане мiсце для паркування транспортних засобiв спричинило транспортнi затори на вулицi.

По вул. Софiйськiй, 12, 14, дощенту розiбранi двi мiцнi, добре збереженi пам’ятки. Пiд тиском громадськостi влада вирiшила вiдтворити будинки. Однак при цьому на один-два поверхи була пiдвищена їх поверховiсть, а на фасадах не вiдтворенi деякi деталi декору.

Вул. Володимирська, 12.

Споруджена величезна офiсна будiвля у виглядi скляного цилiндра, що брутально «увiрвалася» у заповiдне архiтектурно-iсторичне середовище, перекривши вiзуальну вiсь мiж Софiйським собором i Андрiївською церквою. У ЗМI публiкувалися обiцянки тодiшнього мера (О. Омельченка) розiбрати верхню частину будiвлi, проте цi обiцянки виявилися порожнiми. Бiльше того, на початку 2000-х рокiв влада мiста допустила, щоб розмiщений на цiй же осi (вул. Володимирська, 4) чотириповерховий будинок-пам’ятка був надбудований ще трьома поверхами (архiтектор Ю. Лосицький). Отже, у разi позитивного вирiшення питання про вiдтворення Десятинної церкви (фундаменти якої розташованi на цiй самiй осi), храм навряд чи матиме монументальний вигляд.

Вул. Ярославiв Вал, 16.

Пам’ятка архiтектури з розкiшним декором головного фасаду спотворена дисгармонiйно надбудованими двома поверхами (архiтектори В. Смирнов, Ю. Духовичний).

Вул. Михайлiвська, 7.

Зруйнована двоповерхова пам’ятка архiтектури (з багатим декором зверненого до вулицi головного фасаду). Новобуд, що вирiс тут, своїми сучасними формами й матерiалами рiзко дисгармонує з iсторичним середовищем.

Пейзажна алея (над урочищами Гончарi-Кожум’яки).

Пiд час пiдготовки дiлянки заповiдника «Мiсто Володимира» до протиправної забудови найцiннiший археологiчний пласт без належних археологiчних дослiджень згрiбався ковшем екскаватора i на самоскидах вивозився у невiдомому напрямку (фотофiксацiя є в розпорядженнi активiстiв об’єднання мiсцевих жителiв «Дитинка»). Державна iнспекцiя з охорони культурної спадщини i мiлiцiя на звернення активiстiв не реагувала.

Початок 2000-х рокiв: Майдан Незалежностi.

Оскiльки вул. Хрещатик i площi, прилеглi до неї, є комплексною пам’яткою мiстобудування (вулицею-пам’яткою), то в її архiтектурно-охороннiй зонi неприпустимi нiякi масштабнi змiни. Приводом для реконструкцiї послужила полiтична ситуацiя: потрiбно було видалити з площi антикучмiвське наметове мiстечко.

У результатi реконструкцiї була зрiзана значна частина iсторичного ландшафту й зелених насаджень, характерних для Києва, i виконане її (площi) «засклiння». Замiсть живих дерев i кущiв вимощений плиткою простiр площi прикрасили штучною зеленню та вазонами (архiтектор А. Комаровський). Отож головну столичну площу перетворили на дах супермаркету, при цьому лiквiдувавши «Музей Лядських ворiт» iз фрагментами фундаментiв давньоруського часу. «Трiумфальна арка», побудована над землею «замiсть» пiдземних Лядських ворiт, має надуманi форми, непропорцiйну скульптуру Архангела над нею й, будучи поставленою пiд кутом до головної вiсi площi, додає абсурду до рiзностильового «вiнегрету», привнесеного на Майдан його реконструкцiєю.

Кiнець 1990-х рокiв: вул. Спаська, 30.

Зведений величезний офiсний будинок з бетону i скла поруч iз шедевром бароко — церквою Миколи Набережного — позбавив храм колишньої монументальностi. Задля новобудови була зруйнована пам’ятка стилю «модерн» i порушене периметральне планування стародавнього кварталу в заповiднику «Древнiй Київ». Пiд стiнами храму утворилася стихiйна автостоянка. Почалося пiдмочування фундаменту i стiн храму. У стiнах з’явилися i збiльшуються вертикальнi трiщини. Автор будинку-монстра — С. Бабушкiн.

На межi ХХ—ХХI столiть: на вул. Боричiв тiк знищено багато пам’яток архiтектури й iсторiї — задля зведення на їхньому мiсцi кiтчевих приватних особнякiв i котеджiв. Новобудови загрожують збереженню Андрiївської церкви, яка вiнчає Андрiївський пагорб. Усе це вiдбулося й продовжує вiдбуватися, попри те, що земля у заповiднику «Древнiй Київ» (до нього входить i вулиця Боричiв тiк), згiдно iз законодавством є нацiональним надбанням i приватизацiї не пiдлягає.

Середина 1990-х — початок 2000-х рокiв: Урочища Гончарi-Кожум’яки й провулок Воздвиженський.

Незважаючи на численнi обiцянки мiської влади зберегти загальний колорит невисотної iсторичної забудови урочищ i створити тут парк-музей «Київська Русь» (де б у майстернях експонувалося стародавнє ремiсниче виробництво), в урочищах у серединi 1990-х рр. здiйснено справжнiй погром. Безжально знищенi пам’ятки iсторiї й архiтектури заради створення елiтного житлового комплексу. З порушенням стародавнього садибного планування впритул один до одного тут були зведенi стилiзованi пiд старовину особняки пiдвищеної поверховостi з по-чудернацьки оздобленими фасадами. Цей небувалий несмак перетворив урочища на далеку для заповiдника «фантасмагоричну» країну.

Пiдвищена поверховiсть нових еклектичних будинкiв на сусiдньому Воздвиженському провулку перекрила краєвид на Андрiївську церкву. Тут була пiдрита Старокиївська гора без належних археологiчних дослiджень.

Кiнець 1990-х — початок 2000-х рокiв: Поштова площа.

Площа є частиною територiї заповiдника «Древнiй Київ». У центрi площi в першi роки незалежностi України вiдтворили церкву Рiздва Христового (так звана Шевченкiвська), що стала (як це було у давнину) висотною домiнантою ансамблю Поштової площi. Здавалося б, восторжествувала iсторична справедливiсть, вiдтворено храм, по-варварськи зруйнований у 30-тi роки бiльшовиками. Однак згодом на площi (попри протести й пiкети фахiвцiв i громадськостi) виросла нова будiвля — готель «Рив’єра», що перевищила не лише висоту куполiв церкви, а й її дзвiницi, перекрила краєвид як на Андрiївську церкву, так i на панораму Заднiпров’я, яким ранiше могли милуватися кияни i туристи, пiднiмаючись i спускаючись схилом гори на фунiкулерi. Виходить, що й сьогоднi ми по-бiльшовицькому доруйновуємо нашу культурну й iсторичну спадщину.

Маловтiшним є те, що колишнiй мер мiста О. Омельченко, йдучи зi своєї посади, назвав готель «Рив’єра» своєю помилкою в числi низки iнших київських новобудов.

На протилежному боцi площi (вул. Набережно-Хрещатицька, 1-А) ще зовсiм недавно був будинок-пам’ятка, зведений у 1912 р. за проектом знаменитого зодчого О. Вербицького. Нинi його безцеремонно розiбрано i розпочато зведення висотної готельно-офiсної споруди у кiтчевих псевдоiсторичних формах, аж нiяк не характерних для стародавньої забудови Подолу. Будiвництво ненадовго зупинилося, коли в сусiднiй будiвлi фiлiї Парламентської бiблiотеки раптом з’явилися загрозливi трiщини. Але питання швидко вирiшили… розiбравши бiблiотеку за одну квiтневу нiч 2007 року. Як результат — новий монстр надзвичайно розрiсся, порушивши охоронну зону стародавньої будiвлi елеватора, впритул прилiпившись до нього. Пiсля цього з’явилися трiщини й у елеваторi — цiй найоб’ємнiшiй пам’ятцi на Поштовiй площi. Автор двох готельних будинкiв на площi — архiтектор В. Смирнов.

Середина 1990-х рокiв.

Спорудження «спiвочого поля» в охороннiй зонi архiтектурного ансамблю Києво-Печерської лаври (облаштування естрадної сцени з надземними i пiдземними примiщеннями).

Гучнi розважальнi заходи викликають дискомфорт у Лаврi пiд час богослужiнь, а залпи салюту, феєрверки сприяють руйнуванню пам’яток, у стiнах яких з’явилися трiщини. Порушений гiдрогеологiчний баланс дiлянки, через це посилився процес замочування печер.

Початок 2000-х рокiв.

Поблизу крiпосної огорожi й вежi Кушника Києво-Печерської лаври зведений ресторан у псевдоiсторичних формах iз глибоким пiдвалом. Громадськiсть Києва намагалася протестувати i пiкетувати безжально-вандальне будiвництво, однак лаврське духiвництво до цих заходiв не приєдналося. I, напевне, саме тому, що за його потурання й участi ведеться протиправне будiвництво на заповiднiй територiї Лаври, що загрожує збереженню пам’яток i печер.

Очевидно, з метою забезпечення проїзду будiвельних механiзмiв на Нижню лавру в нiч iз 7 на 8 жовтня ченцями УПЦ МП були розiбранi стародавнi ворота (пам’ятка архiтектури), а пiд час їхньої рекон­струкцiї зробленi ширшi за iсторичний прототип («вiдповiдно до сучасних технiчних вимог» — як висловився очiльник Держслужби з охорони iсторико-культурної спадщини при Мiнiстерствi культури України Микола Кучерук).

Межа ХХ—ХХI столiть: вул. Щорса, 36

На Печерську, на заповiднiй територiї Києво-Печерської фортецi (вул. Щорса, 36), на замовлення ректора Нацiонального унiверситету культури i мистецтв М. Поплавського, зведений житловий будинок у 25 поверхiв, нiбито iз квартирами для викладачiв. Пiд час обговорення проекту цього будинку на наукових радах низки iнстанцiй п. Поплавському дорiкали, що проект явно комерцiйного характеру, i його втiлення стане прецедентом для подальшої протиправної забудови територiї фортецi висотними спорудами, що насправдi й сталося. Як вiдомо, вже нинi фортеця iнтенсивно забудовується, саме через це нещодавно був знесений будинок-пам’ятка вiйськового телеграфу i зруйнована частина фортечного «мазепинського» валу. Щодо шкоди, заподiяної валовi, ведеться кримiнальне розслiдування.

Початок 2000-х рокiв: вул. Грушевського, 9-а.

У Марiїнському парку в зонi охоронного iсторичного ландшафту на мiсцi колишнього дитячого садка з порушенням кiлькох положень мiстобудiвного i пам’яткоохоронного законодавства був зведений 22-поверховий житловий комплекс. Невдовзi у Марiїнському палацi з’явилися трiщини i посилився зсувний процес на приднiпровському схилi.

Незважаючи на те, що у ЗМI «широко пролунала» заява президента В. Ющенка, що будинок «треба розiбрати дощенту, iнакше князi в трунах поперевертаються», вона на подальший перебiг подiй чомусь належно не вплинула. I хоча київська мiстобудiвна рада вирiшила розiбрати вiсiм верхнiх поверхiв, забудовники таки довели свою справу до кiнця, згiдно з проектом архiтектора С. Бабушкiна.

Мер О. Омельченко у своєму iнтерв’ю, незадовго до вiдходу з посади, зiзнавався, що ця новобудова (поряд з деякими iншими. — М. Д.) була його грубою помилкою.

Початок 2000-х рокiв: костьол св. Миколая (вул. В. Василькiвська, 79).

Культо­ва споруда неоготичного стилю, зведена за проектом В. Горо­децького.

В останнi роки радянської влади у будинку були проведенi ґрунтовнi дорогi реставрацiйнi роботи. Нинi будинок перебуває в поганому станi. Поява глибоких трiщин у стiнах костьолу, на думку авторитетних експертiв (доктор технiчних наук Г. Чорний та iншi), пов’язана зi спорудженням поруч iз костьолом об’ємної торгово-офiсної будiвлi (архiтектор В. Смирнов), а також цiлої низки iнших висот­них будинкiв в охороннiй зонi цiєї дорогоцiнної пам’ятки нацiональної ваги.

Кiнець 1990-х рокiв: вул. Володимирська, 47.

Через заплановане будiвництво об’ємної споруди готелю «Хiлтон» були зруйнованi двi пам’ятки архiтектури, зокрема й знаменита «Рисувальна школа М. Мурашка». Проектована будiвля, порушуючи периметральне планування стародавнього кварталу iсторичного ядра Києва, мала розмiститися по дiагоналi кварталу. Громадськiсть активно протестувала i не дозволила цей злочин довести до кiнця.

На рубежi ХХ—ХХI столiть на вул. Воровського, 11 по-вандальськи втрутився в iсторичне середовище висотний (22 поверхи) житловий будинок для спiвробiтникiв СБУ, що порушив охоронну зону кiлькох прилеглих пам’яток архiтектури.

У 2004 роцi знесений Сiнний базар — пам’ятка торговельної архiтектури радянського часу (вул. Воровського). На його мiсцi планується зведення висотного будинку.

Початок 2000-х рокiв: вул. Хрещатик, 50

Над чотириповерховою пам’яткою зроблена надбудова високої двоповерхової мансарди у кiтчевих формах, пiсля чого будiвля «випала» iз ансамблю стародавнього кварталу (архiтектор Ю. Духовичний).

Початок 2000-х рокiв: вул. Толстого, 14-А.

Пам’ятка технiки — будинок Метеорологiчної служби («будинок О. Береттi») до невпiзнанностi спотворений розширенням i надбудовами.

Початок 2000-х рокiв: вул. Липська, 10.

Розiбраний дощенту особняк М. Леопардова задля замiни його спрощеною копiєю — муляжем iз прибудовою впритул до нього висотного будинку сучасної архiтектури.

2004—2005 роки: вул. Хрещатик, 5.

Попри те, що архiтектурний ансамбль Хрещатика є комплексною пам’яткою мiстобудування, тут був зруйнований будинок-пам’ятка стилю «конструктивiзм» з метою спорудження на його мiсцi бiльш прибуткового «хмарочоса» (архiтектор М. Дьомiн).

Початок 2000-х рокiв: на Бессарабськiй площi зведена дисонуюча з Хрещатиком величезна кiтчева будiвля торговельного центру, задля чого знищена пам’ятка iсторiї — будинок Шолом Алейхема.

Сьогоднi по схилах непарного боку вулицi зводяться висотнi монстри, протиправно ущiльнюється забудова iсторичного ядра мiста, що призведе до транспортного колапсу i серйозних екологiчних проблем.

Початок 2000-х рокiв: вул. Терещенка.

Поблизу палацових будiвель — музею Росiйського образотворчого мистецтва i Музею мистецтв iменi Б. та В. Ханенкiв споруджуються висотнi будинки. У стiнах музеїв-палацiв з’явилися трiщини, хоча не так давно тут були проведенi серйознi й дорогi реставрацiйно-ремонтнi роботи.

Початок 2000-х рокiв: Театральна площа.

Iсторичний ансамбль Театральної площi донедавна формував один iз найзатишнiших i мальовничих куточкiв центру Києва. Територiя площi — складова частина архiтектурно-охоронної зони всiєї Володимирської вулицi в цiлому, а центром композицiї площi i її художньою домiнантою був чудовий будинок Опери. Однак грубо проведена реконструкцiя колишнього «Театрального» готелю (архiтектор С. Бабушкiн) зруйнували красу ансамблю.

Початок 2000-х рокiв: Олiмпiйська площа

Будiвництво торгово-розважального центру на площi перед стадiоном

«Олiмпiйський» (пам’ятка технiки нацiонального значення) порушило цiлу низку положень пам’яткоохоронного i мiстобудiвного законодавств (архiтектори О. Комаровський, С. Бабушкiн). Однак тривалий час (до виграшу Україною конкурсу на проведення Євро-2012 з футболу) нiякi порушення в забудовi площi мiсцевими чиновниками не визнавалися, i лише закордоннi експерти (певно володiють бiльшим iмунiтетом до корупцiї) зробили категоричний висновок, що новобудова перед входом на стадiон перешкоджатиме благополучнiй евакуацiї вболiвальникiв, i її потрiбно розiбрати. До такого рiшення, нарештi, прийшли i вiтчизнянi прокурори й суддi.

Нинi з’явилася надiя, що прецедент iз Олiмпiйською площею покладе кiнець i всiм iншим протиправним новобудовам у Києвi. З’явилася також реальна можливiсть продемонструвати свiтовi, що українцi стають цивiлiзованою нацiєю, що ми здатнi визнавати допущенi мiстобудiвнi помилки, а головне, виправляти їх. Можливо, зумiємо прийняти смiливе рiшення: лiквiдувати пiдземнi басейни на Софiйськiй площi, розiбрати будинки-монстри на вулицi Грушевського, 9-а, бiля костьолу на вулицi В. Василькiвськiй та в iнших мiсцях…

Адже всi європейськi дер­жави, принаймнi тi, що числять себе такими, не дозволяють собi так брутально поводитися зi спадщиною, залишеною видатними представниками свого народу. Згадаймо лишень, практично у кожнiй європейськiй столицi (i не лише столицi) спiвiснують так званi старi й новi мiста: Стара Прага, Старий Вiдень, Старий Таллiнн, Стара Рига, Стара Варшава, Старий Кракiв… та й загалом — iснує поняття Старе мiсто… Не можна перетворювати древнє мiсто-красень на експериментальний майданчик для архiтекторiв-невдах, якi лише на «постаментах» видатних пам’яток минувшини, руйнуючи їх, паплюжачи iмена визнаних Зодчих i Архiтекторiв, можуть творити власнi «шедеври». Iсторiя вже не раз довела згубнiсть такої практики.

Iсторично-культурна спадщина України є iстотною частиною загальносвiтової культурної скарбницi. I якщо ми хочемо на рiвнi вступити у спiвтовариство передових європейських країн, то повиннi неухильно дотримуватись умов ратифiкованих урядом нашої країни мiжнародних угод зi збереження спадщини.
ВРЯТУЙ ОСТАННЄ!

Є доречним згадати об’єкти спадщини, якi досi перебувають пiд загрозою знищення, але ще можуть бути врятованi.

Вiдреставрувати доведенi за роки української незалежностi до руйнiвного стану пам’ятки архiтектури:

1. особняк по вул. Вознесенськiй, 26;
2. будинок київського вiйта Г.I. Киселевського по вул. Сковороди, 1;
3. садибу художника Олександра Мурашка по вул. М. Житомирськiй, 14;
4. келiйний корпус Флорiвського монастиря № 16;
5. напiвзгорiлi пам’ятки по Набережному шосе №№ 4, 8;
6. напiвзгорiлий будинок стилю «модерн» по вул. В. Василькiвськiй, 50;
7. будинок iз фасадом, що обвалився, по вул. В. Василькiвськiй, 37.

Не допустити знищення, що готується, пам’яток iсторiї та архiтектури комплексу заповiдника «Древнiй Київ»:

1. по вул. Десятиннiй, 11;
2. по вул. Софiйськiй, 20/21;
3. на Поштовiй площi (Поштовий будиночок i Рiчковий вокзал).

Не допустити проведення в архiтектурно-охоронних зонах мiста будiвельних заходiв, якi завдадуть значної шкоди iсторико-культурному середовищу:

• забудову київського Дитинця, Пейзажної алеї, спорудження житлового комплексу над фундаментами давньоруського палацу i т. д.;
• реконструкцiю «з ущiльненням» архiтектурного ансамблю Андрiївського узвозу, влаштування «Музею I. Марчука» на зсувному схилi Андрiївського пагорба;
• спорудження готельного комплексу пiд Замковою горою (на вул. Флорiвськiй);
• будiвництво торговельно-готельного комплексу в охороннiй зонi Києво-Печерської лаври (уздовж пiвнiчної фортечної стiни). (Будiвництво комплексу висотних елiтних житлових будинкiв в охороннiй зонi Кирилiвського заповiдника;
• реконструкцiю з надбудовою стародавнього кварталу на Хрещатику;
• спорудження гiгантського будинку «з тризубом» на Майданi (замiсть готелю «Україна»);
• спорудження гiгантського будинку на Європейськiй площi (вул. Хрещатик, 5);
• будiвництво торговельної споруди замiсть скверика на вул. Б. Хмельницького (над станцiєю метро «Театральна»);
• будiвництво двох висотних будинкiв в охороннiй зонi Палацу «Україна»;
• будiвництво ТРЦ «Троїцький» в охороннiй зонi стадiону «Олiмпiйський»;
• будiвництво пiдземних паркiнгiв пiд Михайлiвською площею, пiд Європейською площею, пiд вул. Б. Хмельницького;
• забудову київського iсторичного ландшафту: приднiпровських схилiв, лiтописних Замкової, Щекавицької, Володимирської, Андрiївської та iнших київських гiр.

Внести їх до «Списку» ЮНЕСКО.

Источник :   http://derybanu.net/