Редакцiя нашої газети спiльно з «Бюро журналiстських розслiдувань» продовжує цикл публiкацiй, присвячених розкриттю земельних махiнацiй у Київськiй областi.

Вiд наших репортерiв

Щойно з друку вийшов перший матерiал розслiдування, як на його учасникiв посипалися попередження i погрози. Мабуть, хтось дуже розхвилювався.

Стаття подiяла, немов зненацька ввiмкнене в суцiльнiй темрявi свiтло, вiд якого розбiгаються таргани. Що ж, намагатимемося зробити все, щоб це свiтло ставало дедалi яскравiшим.

2004-2005 роки виявилися досить тихими в iсторiї дивного пiдприємства ВАТ «Промагробудiнвест». Засновник Костянтин Шубiнський разом з партнерами по бiзнесу - братами Олегом та Iгорем Чуркiними - пiшов керувати Миколаївським машинобудiвним заводом, доручивши Валерiю Кашубi розпоряджатися великоолександрiвським полем (до речi, з приводу участi росiян - братiв Чуркiних - у вiтчизняному машинобудуваннi непогано було б провести окреме розслiдування - настiльки там все пропахло суцiльними аферами). Будь-якої видимої активностi в дiяльностi ВАТ не спостерiгалося: анi зборiв акцiонерiв, анi помiтних подiй, анi змiн в керiвному складi - в рiчних звiтах пiдприємства нiчого подiбного не вiдображено. Проте це не означало, що життя зупинилося - у справжнього керiвництва «Промагробудiнвесту» визрiвала iдея звести на землях колишнього племзаводу багатофункцiональний центр «Глобал-Сiтi».

У 2005 роцi Валерiй Кашуба заявляє екс-пайовикам Великої Олександрiвки про скорий початок будiвництва. Чим викликає обурення людей, якi впевненi, що земля перебуває в орендi i їм i надалi будуть платити грошi. Проте у нового керiвництва є козир в рукавi - та сама таємнича вiдомiсть - свiдчення того, що селяни давно вже перестали бути акцiонерами «Промагробудiнвесту» i втратили право власностi на свої паї.

Хоча, де в чому рейдери прорахувались. За законом, одна юридична особа не може володiти бiльш нiж 100 гектарами землi.

Розповiдає Дмитро Шабля, менеджер проектiв ТОВ «Нелора-Ленд»: «Виявилося, що у пiдприємства неправильно сформовано статутний фонд. Тобто, його вiд самого початку було органiзовано неправильно. Тому прокуратурою було порушено справи проти цього акцiонерного товариства - воно отримало акт на землю загальною площею 256 гектарiв, що є порушенням законодавства, оскiльки юридична особа не може мати бiльше 100 га. У них там була цiла низка порушень... I цей акт було отримано у них через суд. Акт та рiшення суду були оскарженi райадмiнiстрацiєю, i на сьогоднi право власностi пiдприємство втратило. Є кiлька судових рiшень, останнє було в лютому 2008 року. Вищий адмiнiстративний суд України залишив в силi рiшення iнших iнстанцiй (постанову Господарського суду Київської областi вiд 25.04.2007 р., ухвалу Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 23.07.2007 р. про лiквiдацiю ВАТ «Промагробудiнвест» у зв`язку з порушеннями при його створеннi. - Авт.), тобто, по сутi, «Промагробудiнвест» втратив право власностi на землю. I щодо пiдприємства було призначено лiквiдацiйну процедуру»

Виявляється, що всi операцiї, якi проводили дiлки акцiонерного товариства, «шитi бiлими нитками». Розумiння цього факту дозволяло за допомогою суду повернути державнi акти, а разом з ними i право власностi на землю.

На жаль, ця думка прийшла в голову не селянам, а черговим махiнаторам. Якi наприкiнцi 2005 року з`явились у Великiй Олександрiвцi i пообiцяли мешканцям: «Ми вам допоможемо». Очолював це «друге пришестя» Микола Мариньоха - особа добре вiдома жителям не лише Бориспiльського району, а й самого Києва - зокрема, тим, хто постраждав вiд будiвельної афери, вже прозваної в народi «другим Елiта-центром».

ДОВIДКА

Мариньоха Микола Олексiйович - колишнiй генеральний директор ТОВ «Агробудпереробка лтд» (код ЄДРПОУ 20574157, юридична адреса - Київська область, Бориспiльськiй район, с. Мала Олександрiвка, вул. Гагарiна, 14а). Його син Олександр очолював iншу сiмейну будiвельну компанiю - ТОВ «Київвисотбуд» (код ЄДРПОУ 32305010, що зареєстрована за тiєю самою адресою). Цi компанiї-забудовники мали звести найближчим часом кiлька об`єктiв: будинки у Києвi на вул. Сiм`ї Соснiних, 4а, та Старонаводницькiй, 2/20 i по одному будинку в Борисполi та с. Чубинське Бориспiльського району. Продаж квартир людям здiйснювалась через 17 посередницьких компанiй, пов`язаних iз забудовниками. Утiм, восени 2006 року будiвництво було заморожено. Причиною цього стало нецiльове використання видiлених для будiвництва коштiв. На сьогоднi компанiї визнано банкрутами, вони перебувають у процесi лiквiдацiї. А тим часом, понад тисяча сiмей, якi вклали грошi в будiвництво житла, чекають на обiцянi квартири. Тодi як сiм`я Мариньох мирно живе за неприступними стiнами власних будинкiв у с. Чубинське, що ретельно охороняються (див. фото).

Ось яка поважна людина запропонувала наприкiнцi 2005 року свою допомогу жителям Великої Олександрiвки в їхнiй боротьбi з «Промагробудiнвестом».

Iз спогадiв мешканки Великої Олександрiвки Надiї Лютої: «Розпочалася у нас суперечка через тi 5 тисяч, що нам спершу не доплатили (керiвництво «Промагробудiнвесту»; детальнiше - у першiй частинi розслiдування. - Авт.). Ну ми й подали заяву до суду. У 2006 роцi вийшло так, що Микола Олексiйович Мариньоха погодився пiдготувати документи i допомогти нам, оцим 95 чоловiкам, у судовому процесi. Значить, вiн береться виготовити документи i обiцяє нам виплатити за цю землю по 30 тисяч гривень, нiби за державний акт»

Приблизно те саме повiдомляє й iнший мешканець села, який не побажав назватися: «Мариньоха каже (селянам. - Авт.): «Йдiть вiд цього Кашуби, вiд «Промагробудiнвесту». Я вам дам по 50 тисяч гривень, 50 тисяч кожному». Вiн сказав, що буде судитися з Кашубою та видасть державнi акти на руки. Але за кожен акт вiн сказав: «Я у вас купляю акт по 50 тисяч гривень, ось цю землю, у кожного». Всi 95 зiбралися i з цiєї маси чоловiк 70 одразу взяли у нього грошi... »

Тут серед селян немає єдиної думки - однi кажуть, що це був лише аванс за майбутнiй продаж паїв, якi Микола Мариньоха збирався повернути через суд. Зi слiв iнших вимальовується вже нова покупка самих державних актiв. Трохи вiдрiзняються i заявленi суми - цiну доводилося пiдвищувати для тих, хто вагався, не знаючи, вiрити цьому «захиснику» чи нi.

Звичайно, мiсцевий житель Микола Мариньоха, який мав чималий досвiд в галузi нерухомостi, чудово розумiв, якi вигоди криються в «золотiй» великоолександрiвськiй землi. Поки селяни боролися з «Промагробудiнвестом» за кiлька тисяч гривень, людина, яка розбиралася в ситуацiї, вже бачила, що тут йдеться про мiльйони доларiв. Якi можна заробити, отримавши на руки державнi акти на цi паї.

Утiм, спочатку треба було якось вирiшити питання з «Промагробудiнвестом». Тому разом з Миколою Мариньохою у Великiй Олександрiвцi з`являються i його юристи - Лiдiя Харченко та Сергiй Гаврилюк. Зрозумiло, що ходити по судах усi 95 чоловiк гуртом не можуть - завжди знайдуться якiсь невiдкладнi справи, що перешкодять комусь iз селян прийти на засiдання. Стандартна практика в таких випадках така: в судi iнтереси позивачiв представляє певна особа, за виданою ними довiренiстю. Тож Мариньоха з юристами розпочинають масовану «пропагандистську» кампанiю. Мовляв, приходьте до нас, пiдписуйте довiреностi, а ми будемо вiдстоювати вашi iнтереси. Для заохочення селян та для того, аби завоювати їхню довiру, видаються грошi. Довiреностi в такiй справi вiдiграють надзвичайно важливу роль. Адже дуже багато залежить вiд того, якi саме права вони надають юристам.

Так само, як ученi можуть вiдтворити лева по самому лише кiгтю, так i ми спробуємо зiбрати розрiзненi на перший погляд явища в цiлiсну картину. Маючи держакти на руках, посередник може їх продати за реальною ринковою цiною i заробити свiй вiдсоток. А може вiддати колишнiм власникам лише якусь частину цих грошей, утiм, теж чималеньку (така практика досить широко розповсюджена серед агентiв, якi займаються продажем землi, - у випадках, коли продавцi самi не знають справжньої вартостi свого «товару»). З iншого боку, людям можна взагалi дати мiнiмум i майже всю суму покласти собi в кишеню. Але ж для початку необхiдно отримати цi акти i можливiсть ними розпоряджатися. Ми не можемо судити про дiйснi намiри, що ними керувався Микола Мариньоха - до чужої голови не залiзеш. Але досить часто про людей красномовно свiдчать їхнi справи.

В сiчнi-лютому 2006 року пайовики Великої Олександрiвки пiдписують довiреностi на iм`я Лiдiї Харченко. I це стає найбiльшою їхньою помилкою.

Що то були за довiреностi i хто ще придивлявся до великоолександрiвської землi? Вiдповiдi на цi запитання ми спробуємо вiднайти вже найближчими днями.

Источник :   http://www.vechirnij.kiev.ua/