“Ужгородський мiськвиконком на Ваше звернення вiд 14.05.07 №1096 щодо проектування комплексу аквапарку на територiї Боздоського парку повiдомляє, що рiшень про надання земельної дiлянки на вищезгаданiй територiї не приймалося”.

Це єдиний документ, який поки що отримало державне управлiння охорони навколишнього природного середовища в Закарпатськiй областi на запити з приводу iнформацiї у ЗМI про спорудження розрекламованого мiською владою аквапарку “Водний свiт”.

Аквапарк роблять тiльки на словах

Незабаром з часу презентацiї цього проекту виповниться рiк. 17 квiтня 2007-го в Ужгородi було пiдписано протокол намiрiв про зведення в обласному центрi Закарпаття сучасного розважального аквакомплексу на територiї у 25 га в Боздоському парку. Як розповiв тодi журналiстам перший заступник мiського голови Володимир Бобков, iнвестором проекту, вартiсть якого 25-30 млн. євро, виступило нiмецько-словенське товариство «SAFF». На його рахунку будiвництво 35 подiбних комплексiв в країнах Європи.

2009 року чудо-комплекс уже мав би почати працювати. Проект передбачав кiлька басейнiв, в тому числi i з рухомим дном, яке мало б регулювати рiвень води вiд 0,5 м до 2 для iнвалiдiв, а також басейни, придатнi для стрибкiв та змагань, рiзноманiтнi воднi атракцiони, спортивнi майданчики для iгор у волейбол, мiнi-футбол, гольф тощо, зведення кемпiнгiв, 4-5-зiркового готелю i парковки на 500-700 автомобiлiв. За словами Бобкова, передбачалося використати i термальне джерело, яке, згiдно з розрахунками, є в парку. Комплекс одночасно змiг би приймати 3000 вiдвiдувачiв. I це мали б бути не лише закарпатцi i мешканцi сусiднiх областей, але i приїжджi з європейських країн, щонайменше, зi Словаччини.

Тодi ж було визначено не лише кiлькiсть майбутнiх робочих мiсць, а й вартiсть “водної радостi” для вiдвiдувачiв -- мiнiмум 1 євро, максимум – 5. Не визначились лише з тим, як передаватимуть земельну дiлянку – у власнiсть чи в довгострокову оренду i як дiлитимуть прибутки. Пiзнiше з’ясувалося – 20% мiсту, 80% -- iнвестору.

Словом, теоретично, на словах, мiська влада прорахувала все, а практично… не почала робити нiчого. Влiтку минулого року поповзли чутки про смерть так i не народженого проекту, мовляв, забудовник не знайшов фiнансову установу, яка б видiлила необхiдний для спорудження кредит. Спростувати цю iнформацiю поспiшив речник мiської ради, заявивши: “чутки про смерть проекту передчаснi”.

Однак насправдi нiякi дiї для втiлення проекту не робилися. I, скажiмо, екологи, якi мали б одними з перших погоджувати розмiщення об’єкту, дотепер знають про нього лише зi ЗМI. При тому, що, як iдеться в листi держуправлiння охорони навколишнього природного середовища в Закарпатськiй областi: «Рiшенням Закарпатського облвиконкому вiд 23.10.1984 р. №253 «парк Боздоський» оголошено як об’єкт природно-заповiдного фонду — парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва мiсцевого значення на площi 50 га. Вiдповiдно до ст. 38 Закону України «Про природно-заповiдний фонд України» забезпечення режиму охорони та збереження цього об’єкту, згiдно охоронного зобов’язання покладено на КП «Парк Боздоський». Усi види робiт на вказанiй територiї парку пiдлягають погодженню з держуправлiнням охорони навколишнього природного середовища, а проектно-технiчна документацiя — державнiй екологiчнiй експертизi».

Нащо будувати, коли можна просто «пiдняти» грошi за землю?

А тепер розглянемо схему, пiд яку, швидше за все, i заварювалась уся «каша» з аквапарком, спорудження якого досi лише на язиках керiвництва мiста.

Пiд благородну i високу мету — для забезпечення дозвiлля та впровадження здорового способу життя, якi втiляться в спорудженому комплексi водних атракцiй, сесiя мiськради видiлить землю. Цю iнiцiативу мерiї широко розрекламують — ось, мовляв, яке благо для мiста i навiть усього Закарпаття задумала команда Сергiя Ратушняка. Це можна використовувати також як прикриття бездiяльностi в усiх iнших сферах життєдiяльностi i комунального забезпечення Ужгорода — яке смiття на вулицях, якi дороги i теплозабезпечення — влада ж займається такими глобальними питаннями як зведення аквапарку!

Наступнi кроки — оформлення документiв вiдводу на земельну дiлянку i видача державного акту на право власностi, наприклад, для спiльного товариства, яке повинно будувати водний комплекс. Далi можна навiть пiдготувати кредитну угоду на залучення коштiв i отримати дозвiл на початок робiт. А вiдтак з «показово об’єктивних» причин (наприклад, у фiнансової установи виникли труднощi тощо) — справа зривається. А можна обiйтися i без цих крокiв — залежить, як у часi розтягнуться попереднi. Отож, десь так пiд закiнчення строку повноважень команди нинiшнього мера або коли добряче запахне «паленим» i доведеться «пакувати валiзи», наприклад, в Iспанiю (як уже робив Сергiй Миколайович) можна продати землю комусь зi своїх людей або навiть юридичнiй особi, наприклад, якомусь ТОВ чи ПП. Перешкод у цiй справi нiхто не чинитиме — «земельщики» свої, Бюро техiнiвентаризацiї теж. Ну, хiба, погаласують «не свої» ЗМI. Та чи вперше командi нинiшнього мiського голови не звертати увагу не те що на пресу, а взагалi на думку громадськостi? Уже другий набувач землi за юридичними нормами буде законним, а коли що — можна продати й наступному.

Вiдтак, «аквапарковi» 20-25 га землi можна подробити на окремi дiлянки. Їх «вiдхоплять», вочевидь, швидко i дорого, бо, як вiдомо, Ужгороду катастрофiчно не вистачає землi нi на житлову, нi на промислову забудову.

Отже, можна пiти двома шляхами: «бiлим» —шукати iнвесторiв, брати грошi у кредит, починати будiвництво, намагатися, щоб хоч сплачувати банкiвськi вiдсотки i заробляти хоч на мiнiмальну зарплату, залучати клiєнтiв, якi б залишали у закладi не менше 300 тисяч євро у мiсяць (з огляду на 25-30 млн. євро — анонсовану вартiсть проекту). А можна — усе робити лише на словах, протягти час i, покраявши землю на дрiбнi клаптi, як кажуть, «на рiвному мiсцi» заробити, принаймнi за нинiшнiми розцiнками, щонайменше 50 млн. доларiв.
Дуже не хочеться, щоб саме остання схема спрацювала. Проте, судячи з реальних дiй мiської влади Ужгорода, усе задумано саме за такою логiкою.

Та й який там аквапарк, коли влада Ужгорода не спроможна забезпечити навiть житловий сектор не те що гарячою, а й холодною водою. Водозабори та очиснi споруди мiста, за словами екологiв, у жахливому станi. А в аквапарку, будуть вiдвiдувачi чи нi, вода повинна надходити, стiкати i очищатися постiйно. I коштувати це все повинно стiльки, аби євро чи навiть п’ять вартостi на одного вiдвiдувача на все-про-все вистачало.

То де там обiцяний ужгородцям «Водний свiт»?

Источник :   http://www.ua-reporter.com/