Землю в селi дають кожному бажаючому – 25 соток пiд будiвництво або два гектари для ведення особистого селянського господарства, повідомляє "20 хвилин".

Не знайшовши ефективного методу забезпечення людей житлом, столичнi чиновники раптом згадали про забутi села. Мовляв, iз милим i в куренi рай, тiльки б той курiнь була власною. Ось так у чиїйсь «мудрiй» чиновницькiй головi народилася iдея запропонувати молодим безквартирним сiм’ям пошукати щастя у покинутих селах. Чиновники тим самим одразу двох зайцiв убивають: з’являється можливiсть повернути до життя «померлi» села, а заодно й вирiшити наболiлу для багатьох житлову проблему.

Як повiдомлялося в деяких ЗМI, Держкомзему доручено скласти список сiл, де вже нiхто не живе, щоб пропонувати молодим сiм’ям переселитися з велелюдних гамiрливих мiст до сiльської тишi, де душею i серцем можна вiдпочити. Якщо раптом справдi з’являться бажаючi пожити в глушинi пiд спiв сiльських солов’їв i крик ворон, як їм шукати дорогу до сiльського «раю»?

Сам собi вибери «рай»

Заступник начальника обласного управлiння земельних ресурсiв Iван Пашкевич каже, що не чув про таку пропозицiю, особисто в нього немає iнформацiї про завдання з Києва скласти реєстр зниклих сiл. Але хiба про це має йти мова, дивується спiврозмовник.

- Хату в селi можна придбати i без реєстру, - каже пан Шашкевич. - I навiть без грошей. У деяких випадках достатньо пляшки самогону. А то й без цього можна обiйтися. Якщо у господарiв не залишилося спадкоємцiв, звертайся у сiльраду, оформляй документи – переїжджай i живи.

Отримати землю або купити будинок у сiльськiй мiсцевостi має право кожен iз нас. Причому вибiр мiсця залежить вiд нас самих. Чинне законодавство надає можливiсть поселитися чи отримати землю у будь-якому регiонi держави. Обов’язкова умова – бути громадянином України.

- Я недавно брав участь у перевiрцi з використання земель на Київщинi, - продовжує Iван Пашкевич, - то там мав нагоду ознайомитися з фактами надання земельних дiлянок жителям рiзних областей. У бiльшостi випадкiв вони отримали дiлянки пiд будiвництво. Повторюю, закон надає таке право тiльки громадянам нашої держави.

Угоди на придбання землi чи будинку укладаються або погоджуються з мiсцевою радою. Якщо мова йде про дiлянку чи об’єкт на територiї ради. Якщо земля знаходиться за межами сiльради, то нею розпоряджається районна адмiнiстрацiя (за територiальним розташуванням).

- Вартiсть землi, а вiдповiдно i будiвель, зростає по мiрi того, чим ближче вони знаходяться до обласного чи районного центрiв, - уточнює спiврозмовник. – Наближення до благ цивiлiзацiї вирiшує престижнiсть (чи навпаки) мiсця проживання.

«Не хочу я чути твоїх солов’їв…»

Психологи кажуть, що блага цивiлiзацiї для людини важливiшi навiть за «райськi» мiсця, де б вони не знаходилися. Їх вiдсутнiсть у селах є однiєю з головних причин, що стримує процес переселення iз мiських багатоповерхiвок у тишу сiльської хати, де тiльки пiвнi будять на свiтанку. Навiть люди старшого вiку вiддають перевагу мiським комфортним умовам. Скiльки є випадкiв, коли один iз пенсiонерiв перебирається на старiсть у батькiвську хату, а другого на мотузцi туди не затягнеш. I це при тому, що обоє народились i виросли в селi. Одна з таких пенсiонерок свою вiдмову «їхати за дiдом» пояснила тим, що там, у селi, майже нiкого не залишилося, а вона не терпить пустоти, безлюддя. По-друге, «всi п’ють, i тебе змушують те саме робити».

У Ямпiльському районi розповiли, як колишнiй начальник районного паливного складу Анатолiй Шнипор разом iз дружиною перебралися пiсля виходу на пенсiю з Ямполя у батькiвську оселю в селi Iванкiв. Посадили молодий сад, доглядають бджiл. «Як держава не подбає хоча б про елементарнi блага у таких селах, нiхто сюди нiколи не переселиться, - каже Анатолiй Iванович. – У нас стiльки покинутих обiйсть! Бездорiжжя, глушина…»

Село Фiлютка Погребищенського району тримається на однiй-єдинiй сiм’ї фермера Юрiя Погребняка. «Коли йде дощ, сюди можна добратися хiба що трактором або вертольотом», - усмiхається фермер.

Безлюднi села Вiнниччини

- Про такi села ми не звiтуємо, тому конкретної цифри не маємо, треба вибирати по роках, коли яке знiмали з реєстру, - пояснили в обласному управлiннi статистики. – Але якщо там живе хоча б одна жива душа, навiть якщо це дачник, який з’являється вряди-годи, то таке село залишається на облiку.

За iнформацiєю керiвникiв лише кiлькох районiв ми вже нарахували майже 10 зниклих населених пунктiв. У них або взагалi нема жодної людини, або залишилося по кiлька пенсiонерiв.

Хутiр Iванецький Липовецького району („Ще донедавна тут стирчали комини вiд хат, тепер i їх не видно, поросли бур’янами, порозсипалися”); поруч лiс iз великим озером, урочище називається Дубина, це мiсце колись постiйно обирали для проведення виїзних нарад партiйно-господарського активу; до найближчого села Вiйтiвцi - приблизно три кiлометри.

Хутiр Галiмка Оратiвського району. У 80-х роках тут нараховувалося приблизно 40 жителiв, тепер – жодної живої душi, хатки повалились, поросли бур’янами, нi дороги, нi електрики.

Село Степове Оратiвського району. Тут залишилося кiлька вцiлiлих, але вже напiвзруйнованих помешкань, у яких нiхто не проживає, так само вiдсутня електрика.

Село Озерне Оратiвського району. Цей населений пункт теж покинули люди.

Село Свiтле Чернiвецького району. „Це село ми вже зняли з реєстру, - пояснили у районнiй радi, - бо там давно нiхто не проживає”.

Хутiр Фiлютка Погребищенського району. Тут залишилася одна сiм’я фермерiв. Дорога до хутора вiдсутня.

Хутiр Пилипенкове Липовецького району. У цьому населеному пунктi залишилося двоє старих людей – 84-рiчна баба Харитина i ще старший вiд неї дiд. Купувати хлiб бабця ходить на автомобiльну дорогу за три кiлометри вiд хутора. Там зупиняє хлiбовозку, яка їде з Немирова у село Воловодiвку, i просить продати пару буханок для себе i для ще одного жителя хутора.

Довiдка

305 населених пунктiв зникло в нашiй державi за роки незалежностi. Цей факт навiв академiк Української академiї аграрних наук Вiктор Юрчишин. За його словами, данi про зняття з реєстру безлюдних сiл можна було отримати лише з окремих обласних повiдомлень. Держкомстат мовчить iз цього приводу, стверджує вчений.