Пiсля того, як цiни на житло на первинному та вторинному ринку сягнули фантастичних щодо скромних зарплат українцiв висот, мешканцi мiст-мiльйонникiв кинулися освоювати землi периферiї.

Але пiсля масового штурму мiщанами сiльських земель вже навiть дачку-розвалюху купити дешево – неможливо. За що платять мiщани такi необґрунтовано величезнi суми, адже у будь-який момент дачу у них може вiдiбрати (примусово купити) держава? Варто тiльки знайтися приводу – будiвництву стратегiчно важливого об’єкта, дороги чи, скажiмо, нового кварталу забудови.

Цiни ростуть як на дрiжджах

Ще п’ять рокiв тому дачi вважалися мертвим вантажем для рiелтерiв. Попит - низький, цiни - мiзернi. Та земля, вiдведена декiлька десятилiть тому сiльськими радами дачним кооперативам та садiвничим товариствам, раптом стала золотим клондайком як для власникiв, так i для рiелтерських контор. Переломним став момент, коли житло у мiстах стало не по кишенi заробiтчанам. Адже скiльки треба працювати, аби купити однокiмнатну квартиру за 50-60 тисяч доларiв... Це у Львовi, а в Києвi й за 100 тисяч треба пошукати. Мiськi безхатченки кинулися штурмувати периферiю. В хiд пiшли селянськi господарства, довгобуди та дачi. Як тiльки збiльшився попит на дачi, вiдразу ж почали рости й цiни на них. Якщо ще п’ять-шiсть рокiв тому невеличку садову дiлянку площею 5-6 сотих пiд Львовом можна було придбати за 2-3 тисячi, а якщо пощастить, то й 500-600 доларiв, то тепер цiни виросли майже у 70 разiв! Така ситуацiя спостерiгається, насамперед, у 10-кiлометровiй зонi навколо Львова. У селi Суховолi Городоцького району, де вже сформувалося цiле котеджне мiстечко iз дачникiв, для яких дача є постiйним мiсцем проживання, цiни на земельнi дiлянки “зашкалюють”. За 4-6 сотих просять вiд 7 тисяч “зелених”. Цiна вiдразу ж змiнюється, якщо дiлянка бiля траси або є дачний будиночок. В одну мить вона може пiдстрибнути до 40 тисяч доларiв. В Раковцi Пустомитiвського району, що за 10-кiлометровою зоною, але сюди постiйно їздять паломники до цiлющого джерела, невеличка дiлянка без будиночка може коштувати усi 20-35 тисяч. Значно бiльше цiниться дачна дiлянка в районi “царського села” - Солонки або Сокiльникiв. Там за одну соту вже просять щонайменше 7,5 тисячi доларiв. Навiть у Грибовичах, бiля самого смiттєзвалища, за невеличку дачну дiлянку доведеться заплатити 10-12 тисяч доларiв! Знайомi нещодавно намагалися придбати дiлянку в районi села Деревача, що розташоване далеко за Львовом i за декiлька кiлометрiв вiд траси. Стартова цiна - пiвтори тисячi доларiв. Але як тiльки власник побачив зацiкавленiсть клiєнтiв, цiна зросла у 5 разiв. При тому, що поруч – десятки необроблюваних дiлянок.

За що платимо?

Якщо цiна особняка у селi може бути хоча б якось виправдана, бо разом iз житлом покупець отримує i прописку, то купувати дачу - що кота у мiшку. Адже власник приватизованої дiлянки та зареєстрованого у БТI будиночка у будь-який момент може опинитися на вулицi. “Навiть право власностi на дачний будинок та дiлянку не дає прописки та жодних гарантiй”, - заявила у коментарi для “ВЗ” заступник начальника управлiння з контролю за використанням та охороною земель у Львiвськiй областi Ганна Штогрин. - Якщо держава надумає будувати на мiсцi вашої дачi дорогу, то вас не врятує навiть акт на право власностi на земельну дiлянку або дачний будиночок. Держава не забере у вас дiлянки – вона її у добровiльно-примусовому порядку купить. Звiсно, за оцiнкою власних, державних експертiв. А згiдно з нею цiна вашої дiлянки може бути значно нижчою вiд ринкової. Якщо ж у вас на руках немає права власностi на будиночок – вам компенсують тiльки вартiсть землi.

Вихiд для дачникiв-новоселiв один – приєднуватися до сiл. Але протягом останнiх десяти рокiв, за словами Ганни Штогрин, не було жодного випадку приєднання дачного кооперативу або садiвничого товариства до населених пунктiв.

Аби дачнi самосели змогли отримати прописку, їм необхiдно змiнити цiльове призначення землi – iз ведення садiвництва пiд житлове будiвництво. Така процедура передбачає згоду усiх членiв кооперативу або товариства. Змiна цiльового призначення не вигiдна тим дачникам, якi не збираються поселятися на своїй землi, а використовують її виключно за призначенням, адже тодi доведеться платити бiльшi податки. Аби змiнити цiльове призначення, необхiдно розробити проект змiн меж населеного пункту, встановити квартал забудови. Але навiть згода усiх членiв кооперативу не означає, що iз проханням погодяться сiльська, районна та обласна ради – це у випадку iз садiвничим товариством, землi якого лежать у межах населених пунктiв. Якщо землi за їх межами, то питання про змiну цiльового призначення вирiшуватиме адмiнiстрацiя. Землi дачних кооперативiв належать до рекреацiйних, тому ними має право займатися виключно Кабiнет Мiнiстрiв. Якщо садiвниче товариство розташоване у межах мiста, то питання про його приєднання вирiшуватиме тiльки Верховна Рада.

Як стало вiдомо “Високому Замку”, в однiй iз сiльських рад за “протягнення” проекту змiн меж населеного пункту, за яким садiвниче товариство мало приєднатися до села, депутати захотiли... 140 тисяч доларiв хабара! На аргументи, що сума надто велика для звичайних дачникiв, пiдприємливi депутати вiдповiли, мовляв, нi - то... нi.

Источник: http://www.wz.lviv.ua/