Навiть державний акт приватної власностi на землю вже не є гарантiєю захисту вiд зовнiшнiх посягань

Якщо ви все життя пропрацювали в колгоспi i в нагороду за це не лише отримали знецiненi грошi в радянському «Сбербанку», купу хвороб на старiсть, а й стали власником кiлькох гектарiв колишньої колгоспної землi й маєте на неї всi необхiднi документи, це не означає, що ви можете спати спокiйно i мрiяти, як розпорядитеся своєю власнiстю пiсля скасування мораторiю на продаж сiльськогосподарських земель. Чому?

А тому, що, як засвiдчила недавня прес-конференцiя в УНIАНI з участю землевласникiв та їхнього адвоката, наявнiсть у вашiй кишенi державного акта на право власностi на землю ще не означає, що ця земля залишатиметься вашою аж до того моменту, коли ви забажаєте її продати або розпорядитися нею якось iнакше.

Наприкiнцi 90-х рокiв КСП «Бориспiльське», що в Київськiй областi, спiткала така ж сама доля, як i тисячi колгоспiв-радгоспiв в Українi, а саме — повний занепад. У 1998 роцi кредитори КСП iнiцiювали процедуру його банкрутства, оскiльки КСП безнадiйно зав’язнуло у боргах. Було створено лiквiдацiйну комiсiю, до якої увiйшли представники кредиторiв. А далi починається найцiкавiше. У 2001 роцi земельними активами КСП почало цiкавитися таке собi АТЗТ «Укрфiнком», яке, до речi, не було кредитором «Бориспiльського». Купа р­жавого залiзяччя замiсть тракторного стану та руїни замiсть корiвникiв «Укрфiнком» цiкавили мало, натомiсть землi КСП не залишили акцiонерiв «Укрфiнкома» байдужими.

Ну й що з того, що майно банкрута йде з молотка, скажете ви. А те, що на час пред’явлення претензiй iз боку АТЗТ на землi «Бориспiльського» вони вже не тiльки були розпайованi мiж колишнiми колгоспниками, — селяни мали на свої паї вiдповiднi дер­жавнi акти на право власностi на землi сiльськогосподарського призначення.

Проте, судячи з iнформацiї, що прозвучала на прес-конференцiї, представникiв з «Укрфiнкому» цей факт не засмутив. У 2001 роцi було укладено угоду купiвлi-продажу мiж лiквiдатором, що начебто представляв iнтереси селян, i АТЗТ, згiдно з якою земля вiдiйшла у власнiсть товариству за смiшною цiною. Далi «Укрфiнком» iнiцiює низку позовiв до лiквiдаторiв КСП, а потiм через ряд рiшень господарських судiв добивається закрiплення права власностi на приватизованi земельнi надiли селян iз допомогою судової гiлки влади.

У цiй ситуацiї поведiнка судiв викликає подив. Бо, маючи справи з тисячами гектарiв коштовної пристоличної землi, жоден iз судiв не потрудився витребувати в районної влади Борисполя iнформацiю про право власностi на цю землю.

Хоча начебто всi, а тим бiльше — суддi, знають про указ президента щодо розпаювання землi мiж працiвниками колишнiх колгоспiв-радгоспiв. Як вiдомо й те, що зазначене розпаювання вже вiдбулося, а земля здебiльшого перейшла у приватну власнiсть. Бiльше того, селян навiть не поiнформували, що за їхнє майно кiлька рокiв поспiль точиться суперечка мiж людьми, якi до КСП не мають жодного стосунку. «Щаслива новина» впала на їхнi голови лише у 2006 роцi, коли судовим рiшенням було скасовано дiю державних актiв, що закрiплювали за селянами право власностi на паї.

Позитивним для селян є те, що, за словами Олександра Плахотнюка, юриста, котрий представляє їхнi iнтереси, Вищий господарський суд своєю ухвалою скасував одне з ключових рiшень у цiй справi, прийняте Господарським судом Київської областi, i послав справу на повторний розгляд, оскiльки у процесi не брали участi власники паїв. Водночас у цiй ситуацiї людей дивує позицiя прокуратури Бориспiльського району та Київської обласної прокуратури. На неодноразовi звернення обманутих селян органи прокуратури просто вiдповiдали вiдписками. Крiм того, не може не дивувати така незрозумiла «узгодженiсть» дiй «Укрфiнкому», прокуратури, судiв, мiсцевої влади. Нi, автор не звинувачує органи влади у змовi з бiзнесменами, оскiльки не має щодо цього доказiв. Проте така дивна одностайнiсть вищеозначених суб’єктiв у справi «дерибану» чужого майна не може не викликати сумнiвiв у чесностi виконавчої та законодавчої гiлок влади. Принаймнi непрофесiоналiзм суддiв лежить на поверхнi: як було зазначено, жоден суд не поцiкавився iсторiєю земельної дiлянки площею 4 тис. га, що була предметом розгляду.

Трохи банальнiше, але ще бiльш цинiчно складається справа iз земельними надiлами мешканцiв сiл Гора та Щасливе Бориспiльського району. За низкою позовiв фiзичної (!) особи Бориспiльський районний суд на веснi поточного року визнав, що земельнi надiли вже не належать селянам, скасувавши акти на право власностi землею. При цьому, як i у випадку з КСП «Бориспiльське», суд не взяв до уваги того факту, що землi були розпайованi i державнi акти отриманi селянами ще декiлька рокiв тому. Також, як i у випадку з КСП, суд не потрудився запросити на слухання справи власникiв паїв. Колишнi (волею суду) власники земельних надiлiв дiзналися про таке рiшення суддi випадково i вже пiсля того, як сплив термiн оскарження рiшення у вищих судових iнстанцiях.

Проте жителi Щасливого та Гори не втрачають надiї домогтися справедливостi. Хоча термiн подання апеляцiї минув, вони iнiцiюють апеляцiйний розгляд справи, оскiльки оскаржити рiшення вчасно не могли, бо не були поiнформованi про засiдання Бориспiльського райсуду, на яких той «вiдiбрав» у них їхню власнiсть.

Що спiльного у цих справах? Спiльних моментiв декiлька. По-перше, в обох випадках iдеться про землi одного району, ринкова вартiсть яких становить декiлька десяткiв тисяч доларiв за сотку, а по друге, обманутi власники землi стверджують, що фiзична особа, котра загарбала землю у Щасливому i Горi, причетна до «Укрфiнкому».

Тож, схоже, маємо прецедент, справу з новим видом рейдерства. Пiсля цього випадку жоден iз власникiв земельної дiлянки, а надто поблизу великих мiст, не може бути впевненим, що якесь АТЗТ, ВАТ чи ТОВ, а то й просто якийсь спритний дядько не пред’являть землевласниковi рiшення суду, ухвалене за принципом «грошi вашi — стали нашi» та за мовчазною згодою органiв нагляду за законнiстю…

Коментар фахiвця

Iгор Яцук, Голова Державного агентства земельних ресурсiв

— Iгоре Петровичу, хотiлося б знати вашу позицiю щодо ситуацiї, яка виникла в Бориспiльському районi.

— Колись я працював у районi звичайним землевпорядником i знаю про такi ситуацiї не з газет. Суддею прийнято рiшення. I рiшення ми не коментуємо. Але виконання цього рiшення покладено, зокрема, й на нас. У результатi маємо таку ситуацiю — людям видано державнi акти. Їхня власнiсть — це приватна власнiсть. А про її захист написано навiть у Конституцiї. Тепер цю власнiсть вилучають, а нам кажуть переоформити її на певну фiрму. Що ж, це рiшення суду. Але є ще питання моралi, i ми зробимо все, аби не бути слiпими виконавцями таких рiшень.

— Що планує робити агентство, як воно дiятиме?

— Треба, щоб у цiй ситуацiї своє вагоме слово сказала прокуратура. Повторюю, ми не маємо права не виконувати судових рiшень. Але ми поставленi сюди на службу людям. Тому я дав розпорядження мiсцевому управлiнню надати людям максимум iнформацiї та документiв. Найбiльший друг дiлкiв усiлякої мастi — це байдужий чиновник, який прикривається посадовою iнструкцiєю. В особi агентства земельних ресурсiв дiлки таких друзiв не матимуть.

Источник:  http://www.dt.ua